Педагогічна майстерність у кінематографі
| «Він актор, але його глядачі й слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та не завжди хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Лише в самому собі, тільки в усвідомленні величі своєї справи», – так писав про вчителя відомий письменник Симон Соловейчик. |
Професія педагога наближена до професії артиста, вченого, письменника. Урок інколи називають “театром одного актора”. Однак для актора сценарист пише сценарій, режисер допомагає під час репетицій, інші працівники – в оформленні сцени, освітленні, музичному супроводі. А вчитель одночасно і сценарист, і режисер, і постановник, і актор, який щодня ставить не один, а кілька спектаклів. І весь цей спектр якостей учителя фокусується в короткому терміні – педагогічна майстерність. З приводу педагогічної майстерності можна багато говорити. Кожний буде вкладати власний зміст у це поняття і буде правий. Ми ж пропонуємо для висвітлення такого вкрай важливого і складного поняття звернутись за допомогою до кінематографа.
Кінематограф неодноразово звертався до “шкільної теми”. Освітній портал “Педагогічна преса” пропонує 20 найкращих фільмів з різних років та країн, у яких школа представлена у всій свої неоднозначності, а вчитель – у різних амплуа. Ми ж пропонуємо вам зробити неможливе – знайти час, відкласти справи, відпочити за переглядом і висловити свої думки щодо тих фільмів, які ми пропонуємо.
Порада! Не відкладайте на потім вираження своїх почуттів. Поділіться ними відразу після перегляду. Приємного перегляду!
1. “Імператорський клуб” (“The Emperor’s Club”, 2002).
Історія про давню помилку вчителя і про те, як і наскільки це впливає на життя учнів. Фільм про приватну школу із дуже аристократичним вчителем античної історії. Що цікаво – це спостерігати за тим, як вчитель історії намагається зацікавити школярів своїм предметом, його самовіддача, те, як він організовує процес.
2. “Товариство мертвих поетів” (“Dead Poets Society”, 1989)
Освітня драма викладача літератури. Аристократичний дух приватної школи для хлопчиків, базованої на чотирьох “стовпах”: Традиції. Честь. Дисципліна. Досконалість. Школа покликана не тільки виховувати, а й прищеплювати “правильні” погляди, які в майбутньому допоможуть привілейованим за походженням хлопчикам “стати на ноги” і досягти успіху в цій матеріалістичній реальності. Тут бунтар-вчитель. З першого ж свого дня в академії він пояснює новим учням, що життя швидкоплинне, тому вони повинні дотримуватись принципу Carpe diem – «Лови день». Ця класична стрічка швидше призначена для викладачів, які ніколи не повинні забувати, що вони є провідниками по життю для молодого покоління. На першій же лекції вчитель вимовляє проникливу промову про швидкоплинність життя і про те, що ані хвилини не можна витрачати даремно, на наступних заняттях – нехтує будь-якими навчальними програмами й в невимушеній манері завойовує авторитет у класі. Хлопчики починають зачитуватися віршами Волта Вітмена й організовують підпільний літературний гурток.
“Ловіть момент, юнаки. Зробіть своє життя екстраординарним”
3. Тріумф: історія Рона Кларка (“The Ron Clark Story”, 2006)
Цей фільм про те, як зацікавити дітей навчанням. Гумор та імпровізація – дуже потрібна штука у викладанні. А ще – вміння побачити лідера й діяти на клас через нього, побачити талант і підтримати його, адже це найбільше, що може учитель – побачити і розвинути талант. Цим самим він вселяє віру не тільки в дитину, але і в її батьків…
“Кожен день в цьому класі ми вчимо речі, які набагато важливіші за все, що написано в підручниках. Я вчу вас, а ви вчіть мене, а разом ми вчимося любити вчитися “.
У шістнадцять років Таня Серебрякова стала чемпіонкою світу зі спортивної гімнастики. Однак на престижних змаганнях вона травмувалася. На жаль, пошкодження хребта виявилося дуже серйозним, і колишня чемпіонка отримала «вільну». Відтепер вона вже ніколи не зможе займатися гімнастикою. Тому Таня приїжджає до мами в провінційне місто і стає ученицею дев’ятого класу. На жаль, екс-спортсменка, відірвана через спорт від життя, не може зрозуміти реальних речей, тому у неї виникає серйозний конфлікт з класом і класним керівником …
5. “Перед класом” (“Front of the Class”, 2008)
Фільм, у якому акцент зміщено зі школи в цілому на конкретного учителя, тобто учня. Одним словом, розповідається про те, як учень із синдромом Туретта – досить рідкісний розлад, який характеризується різкими рухами, – спершу захотів, а згодом став учителем. І дуже успішним! У головного героя фільму синдром Туретта виражений настільки, що його неодноразово просили полишити кафе, кінотеатр – бо він заважав іншим, дратував їх своїми звуками, видався дивакуватим і навіть ненормальним… Вчителі у школі змушували його відсідати спиною до класу, бо вважали, що він зриває уроки. Тож він захотів стати учителем, якого йому бракувало – який зрозуміє і прийме тебе таким, як ти є…
6. “Хористи” (“Les Choristes”, 2004)
Фільм про притулок для важких підлітків у Франції після Другої світової війни. Директор школи тримає всіх у жорсткій дисципліні – не тільки дітей, але й вихователів. Його “педагогічний” принцип – жорстка дисципліна і покарання за її порушення. Атмосфера у школі важка, у всій красі проявляється принцип “я дорослий – ти малий, я все – ти нічого”. Новий вихователь – композитор, який не через хороше життя прийшов викладати у таку складну школу, він не є бунтарем і підкоряється правилам школи, але водночас він сповідує інші принципи виховання – то строгістю, то добротою знаходить спільну мову із хлопчиками. Вчитель пропонує організувати шкільний хор – і музика стає лікувальною не тільки для дітей, а й для нього.
7. “Письменники свободи” (“Freedom Writers”, 2006)
Молода вчителька англійської мови прийшла викладати у дуже непросту школу в “неблагополучному” районі де навчаються дуже непрості підлітки. Діти, у яких різний світогляд, колір шкіри та історичні образи, які вважають, що їхні однокласники – такі ж, як і вони, з родин, в яких часто немає грошей, яких можуть виселити й в яких немає грошей на освіту для своїх дітей. Ці діти йдуть поганою дорогою, і це намагається змінити їхня вчителька. Фільм про результат реформи освіти в США у кінці 90-х. Діти, які представляють різні соціальні групи, відтепер навчаються разом. Нібито хороша мета. Але в результаті “війна” з вулиць переходить у школу – діти тримаються разом зі “своїми”, а більша частина однокласників для них – вороги. Це нагадує бомбу, яка має от-от вибухнути…